Багато фізіотерапевтів використовують у своїй роботі вправи на основі пілатесу. Обладнання може підтримати клієнта в рухах, які він поки не може виконати сам, а потім поступово додавати навантаження в міру відновлення. Але клініка — не групова студія. Сесії зазвичай індивідуальні. Фахівцю потрібен простір, щоб рухатися навколо клієнта. Вимоги до гігієни вищі. І обладнання має служити методиці клініциста, а не навпаки.
У статті розглядаємо, що кажуть докази, яке обладнання підходить для клінічної роботи і що врахувати, облаштовуючи процедурний кабінет.
Що кажуть докази
Варто чітко розуміти доказову базу, бо клініки слушно обережні щодо заяв.
Кокранівський огляд Ямато й колег, опублікований у 2015 році й підсумований в American Family Physician, розглянув десять рандомізованих досліджень за участю 478 дорослих із хронічним болем у попереку. Порівняно з мінімальним втручанням або його відсутністю пілатес зменшував біль у короткостроковій і середньостроковій перспективі, з різницею, яку рецензенти визнали клінічно помітною. Він також покращував показники інвалідизації, хоча різниця була лише незначно клінічно значущою. Порівняно з іншими формами вправ докази не показали, що пілатес кращий. Більшість доказів мала низьку або помірну якість. Побічні ефекти були нечастими й переважно зводилися до легкого м’язового болю.
У Великій Британії настанова NICE NG59 щодо болю в попереку й ішіасу рекомендує розглядати групову програму вправ — біомеханічних, аеробних, тілесно-розумових або їх поєднання — у межах NHS.
Практичний висновок: пілатес — одна з розумних форм лікувальної фізкультури серед кількох. Вибір вправ і програми належить кваліфікованому клініцисту. Обладнання має робити його роботу простішою й безпечнішою.
Кадилак
Кадилак, або трапецієвий стіл, часто стає центром клінічного пілатес-кабінету. Багато клініцистів вважають його найуніверсальнішим і найбільш підтримувальним обладнанням, яке використовують для допомоги в реабілітації й покращення стабільності та рівноваги. На високу широку поверхню легше сісти, ніж на килимок на підлозі.
Для багатьох клінічних клієнтів це важливо. Опуститися на підлогу й піднятися може бути складно або боляче. Піднятий стіл усуває цей бар’єр. Пружини на рамі можуть допомагати руху, а не опиратися йому, що дає змогу працювати на ранніх етапах із підтримкою.
Врахуйте: кадилак великий і стаціонарний. Йому потрібен простір з усіх боків, щоб клініцист міг працювати з будь-якого боку, біля голови чи біля ніг.
Реформер
Реформером можна користуватися лежачи, лежачи на боці, стоячи на колінах, стоячи чи на чотирьох опорах, щоб мобілізувати хребет, допомагати руху, розвивати силу й збільшувати амплітуду. Під професійним наглядом його можна адаптувати для реабілітації.
Для клінік ключова особливість — регульоване навантаження пружин. Невеликі зміни налаштувань пружин дають поступовий прогрес від сесії до сесії.
Врахуйте: висоту каретки. Стандартні реформери низькі. Деяким клієнтам легше сісти на вищу раму. Реформер під замовлення можна зробити іншої висоти для клінічного доступу.
Мале обладнання
Мале обладнання пасує процедурним кабінетам, де місця мало:
- Спайн-коректор. Має м’якший вигин, ніж бочка, що обмежує амплітуду руху, і підходить для початківців, людей із травмами й вагітних клієнток.
- Стілець. Використовується сидячи, стоячи чи лежачи, його пов’язують із розвитком сили, рівноваги й контролю стоп, а також із реабілітацією після травм.
- Арка й клин. Легкі переносні опори для м’якої роботи з хребтом на кушетці чи килимку.
Планування кабінету для індивідуальної роботи
Клінічний кабінет планують навколо фахівця не менше, ніж навколо клієнта.
- Простір навколо обладнання. Клініцист має могти стати з будь-якого боку, біля голови й біля ніг.
- Вільний простір для пересадки. Місце, щоб допомогти клієнту сісти й встати, зокрема для ходунків чи візка.
- Зберігання не на підлозі. Мале обладнання, ремені й інвентар на полицях або настінних стійках, щоб підлога залишалася вільною. HSE зазначає, що більшість спотикань спричиняють перешкоди на проходах.
- Приватність. Клінічні сесії часто потребують ширми чи зачиненої кімнати.
Гігієна й оббивка
Клініки прибирають частіше й часто використовують сильніші дезінфектанти, ніж студії. Оббивка має це витримувати.
Порівняння, опубліковане Chemical Fabrics and Film Association, зазначає, що ПВХ практично не зазнає гідролізу й має оцінку від доброї до відмінної щодо сумісності з дезінфектантами. Поліуретан має нижчу оцінку, і те саме джерело повідомляє про ранні руйнування PU при прибиранні засобами на основі четвертинних амонієвих сполук. Хоч яке покриття обрано, звірте рекомендації виробника із засобами, якими клініка користується насправді.
Рекомендації Центрів з контролю та профілактики захворювань США (CDC) розмежовують прибирання, яке видаляє бруд і мікроби, і дезінфекцію, яка знищує мікроби. Дезінфектанти треба використовувати згідно з етикеткою, зокрема з часом, протягом якого поверхня має залишатися вологою.
Допомагають і деталі конструкції:
- Менше швів на контактних поверхнях.
- Знімні подушки, які можна швидко замінити.
- Гладка запечатана деревина із суцільним лаковим покриттям.
- Жодних щілин, де може збиратися бруд.
Робота з клініцистом
Фізіотерапевта, який користуватиметься обладнанням, варто залучити від самого початку. Він знає свої методики, клієнтів і кабінет. Корисні питання:
- Які стани й групи клієнтів ви лікуєте найчастіше?
- На які вправи ви покладаєтеся і яке обладнання для них потрібне?
- Яка висота зручна для пересадки ваших клієнтів?
- Якими засобами для прибирання й дезінфекції ви користуєтеся?
- Скільки простору вам потрібно навколо кожного виробу?
Потім обладнання специфікують так, щоб воно служило цій методиці. Round Fit може адаптувати висоту, розмір і оббивку під клінічні потреби, і кожен виріб перевіряють перед тим, як він залишає цех.
Подивіться наш підхід до реабілітації та фізіотерапії або зв’яжіться з нами.
